Київ поділяється на десять адміністративних міських районів, утворених за радіальним принципом і назв за географічним принципом (окрім Шевченківського району, названого на честь Тараса Шевченка). Державна влада в кожному районі представлена районною державною адміністрацією, яку очолює її голова. Районні ради були скасовані після місцевих виборів 31 жовтня 2010 року[1].
Сучасний адміністративний поділ Києва[ред. | ред. код]
У 2001 році в Києві була проведена адміністративна реформа, в ході якої з 14 районів були утворені 10 — сім на правому березі Дніпра і три на лівому. Районам були присвоєні географічно прив’язані імена, а кордони пройшли головними міськими авто- і залізничними магістралями[2].
Г — Голосіївський район
Дар — Дарницький район
Дес — Деснянський район
Дн — Дніпровський район
О — Оболонський район
Печ — Печерський район
Под — Подільський район
Св — Святошинський район
Сол — Солом’янський район
Ш — Шевченківський район
Населення і площа сучасних районів[ред. | ред. код]
| Район | Площа, км² | Населення, осіб[3] | Густота населення, осіб/км² |
Місцезнаходження |
|---|---|---|---|---|
| Голосіївський | 156 | 247,6 тис. | 1584 | Правий берег Дніпра |
| Оболонський | 110 | 315,5 тис. | 2868 | Правий берег Дніпра |
| Печерський | 27 | 152,0 тис. | 5630 | Правий берег Дніпра |
| Подільський | 34 | 198,1 тис. | 5826 | Правий берег Дніпра |
| Святошинський | 110 | 340,7 тис. | 3097 | Правий берег Дніпра |
| Солом’янський | 40 | 364,8 тис. | 9120 | Правий берег Дніпра |
| Шевченківський | 27 | 230,2 тис. | 9208 | Правий берег Дніпра |
| Дарницький | 134 | 314,7 тис. | 2480 | Лівий берег Дніпра |
| Деснянський | 148 | 358,3 тис. | 2421 | Лівий берег Дніпра |
| Дніпровський | 67 | 354,7 тис. | 5294 | Лівий берег Дніпра |
Відповідність нових районів старим[ред. | ред. код]
| Нові райони (з 2001 року) | Відповідність нових районів районам, що існували до 2001 року |
|---|---|
| Голосіївський | Московський і частини Печерського та Харківського |
| Дарницький | частини Дарницького і Харківського |
| Деснянський | Ватутінський |
| Дніпровський | Дніпровський і частина Дарницького |
| Оболонський | Мінський, частина Подільського |
| Печерський | частини Печерський і Московського |
| Подільський | частини Подільського і Шевченківського |
| Святошинський | Ленінградський з частиною Жовтневого |
| Солом’янський | Залізничний з частиною Жовтневого і Радянського |
| Шевченківський | Старокиївський і частини Шевченківського та Радянського |
Склад районів[ред. | ред. код]
Історія адміністративно-територіального поділу Києва[ред. | ред. код]
Дорадянський устрій[ред. | ред. код]
Перший офіційний адміністративний поділ міста на частини відбувся наприкінці XVIII століття. Згідно з указом імператриці Катерини ІІ від 17 квітня 1787 року було затверджено план Києва[4], яким визначалася частина для будівництва кам’яних споруд, яка отримала назву Володимирова, на честь св. Володимира — Хрестителя Русі. Ця частина міста займала територію нинішніх Липок та Печерська. Цим же указом визначалося ще дві частині міста — Старий Київ та Поділ.
На картах 1803 і 1812 року частини міста були зазначені під номерами. Перша — у районі Липок та Печерська, друга — у Старому Києві та третя — на Подолі.
На початку 1830-х років у місті налічувалось вже п’ять частин. Починаючи з жовтня 1834 року, за указом імператора Миколи І Київ поділявся на шість частин: 1-шу Печерську, 2-гу Либідську, 3-тю Дворцову, 4-ту Старокиївську, 5-ту Подільську і 6-ту Плоську[5].
Починаючи з 1874 року, коли було затверджено черговий офіційний план міста, міські частини було названо поліцейськими дільницями.
У березні 1879 року було утворено дві нові поліцейські дільниці: Бульварну та Лук’янівську[6].
На жовтень 1917 року в Києві існувало 8 районних дум: Либідська, Лук’янівська, Печерська, Подільська (з місцевістю Плоске й Трухановим островом), Пріорська-Куренівська (включала Пущу-Водицю), Солом’янська, Старокиївська, Шулявська-Бульварна[7].
Радянський довоєнний[ред. | ред. код]
У березні 1921 в Києві більшовики створили 6 партійно-територіальних районів: Деміївський, Міський, Печерський, Подільський, Солом’янський, Шулявський[8]. У жовтні 1922 року територію міста було поділено на десять міліцейських районів: Центральний, Бульварний, Подільський, Шулявський, Либідський, Солом’янський, Печерський, Деміївський, Святошинський та Куренівський[9]. Натомість партійно-територіальних районів станом на 1923 рік залишалося вже п’ять: Подільський, Печерський, Солом’янський, Шулявський та Деміївський[10].
У січні 1924 року Печерський район було перейменовано на Ленінський[11], а у березні 1925 року Подільському району було надану назву Петрівський[12]. У 1923 року Шулявський район був перейменований на Раковський, на честь Християна Раковського, з 1927 року — Жовтневий район.
Кількість районів, як і їхні межі, не були сталими, постійними, вони весь час змінювались. У 1922–1925 роках у місті було п’ять районів, в 1927 році — сім, а в 1932 році — чотири.
Після перенесення столиці України з Харкова до Києва, Київська міськрада 11 березня 1934 року постановила утворити в місті чотири райради (за кількістю районів): Ленінську, Сталінську, Петрівську і Жовтневу, що й було здійснено під час виборів 1934 року[13].
В 1935 році на базі земель селищ Осокорки, Позняки, Биківня, Аварійного, хуторів Червоного та ім. Тараса Шевченка, колишніх слобідок Микільської, Кухмистерської, Воскресенської та Передмістної було утворено Дарницький район.
Адміністративно-територіальний поділ Києва у 1937–1938 роках
4 квітня 1937 року ЦВК УРСР було затверджено постанову, за якою у Києві замість п’яти районів утворювалося вісім: Ленінський, Сталінський, Молотовський, Кагановичський, Кіровський, Жовтневий, Петрівський і Дарницький.
- Ленінський район охоплював невелику територію навколо сучасного Хрещатика. Територія району — 280 га.
- Сталінський район займав територію навколо залізничного вокзалу від вулиці Леніна, Солом’янку, залізничну колонію, селище Першого Травня та Олександрівську слобідку. Територія району — 1765 га.
- Молотовський район, виділений з існуючого Жовтневого району, включав в основному територію Лук’янівки та частину центру — новостворюваний Урядовий майдан, вулицю Короленка від її початку до вулиці Леніна, територію вулиці Гершуні, Нероновича та Дмитрівської. Територія району — 980 га.
- Кагановичський район займав територію навколо Червоноармійської вулиці, а також всю Сталінку, Забайків’я, Совки, Голосіїв та Мишоловку. Територія району — 5480 га.
- Кіровський район утворено в основному на базі Печерська, Звіринця та Телички. Територія району — 2120 га.
- Жовтневий район у свої межі включав територію Шулявки, Караваєвих Дач, Сирця, селища Шевченка та Святошина. Територія району — близько 10 тис. га.
- Петрівський район займав територію сучасного Подолу, Куренівки, Пріорки та Пущі-Водиці. Нагірну частину Татарки та Юрковиці було передано до Молотовського району. Це був найбільший район міста, його територія складала 13 738 га.
- Дарницький район займав територію всього лівобережжя міста, а також Труханів острів. Територія району — 8580 га[14].
9 квітня 1938 року постановою ЦВК УРСР було утворено Залізничний район, до якого відійшла частина території Сталінського і Кагановичського районів. До складу новоутвореного району увійшли селище Першого Травня, Чоколівка, Олександрівська слобідка, Батиєва гора, непарний бік вулиці Саксаганського (від рогу вулиці Короленка до вулиці Комінтерну), вулиця Комінтерну від залізничного вокзалу до вулиці Саксаганського, смуга відчуження вздовж залізниці від вокзалу до Поста Волинського[15].
Такий адміністративний устрій зберігався до початку окупації міста у вересні 1941 року.
Радянський післявоєнний[ред. | ред. код]
Після звільнення Києва у 1943 році у в Києві було відновлено дев’ять довоєнних районів: Дарницький, Жовтневий, Залізничний, Кагановичський, Ленінський, Молотовський, Печерський (до війни — Кіровський), Подільський (до війни — Кіровський), Сталінський. Цей адміністративний поділ зберігався фактично до адміністративної реформи 2001 року (з урахуванням зростання міської території та будівництва нових житлових масивів).
1957 року Молотовський район був перейменований на Шевченківський, а Кагановичський — на Московський. 1961 року Сталінський район було перейменовано на Радянський[16]
Так, в 1969 року з Дарницького району був виділений Дніпровський район; в 1973 року був створений Ленінградський район; в 1975 році — Мінський, у 1987 році створені Харківський і Ватутінський райони.
Також проводилися перейменування районів — в 1957 році Кагановичський район був перейменований в Московський, а Молотовський — у Шевченківський; в 1961 році Сталінський район перейменовано Радянський[17]., а в 1992 році — Ленінський район перейменували в Старокиївський.
Варто зауважити, що домінували не географічно прив’язані назви районів, а ідеологічно: з чотирнадцяти районів до географії були прив’язані тільки Дніпровський , Дарницький , Печерський і Подільський[18].
1993[ред. | ред. код]
В — Ватутінський район
Дар — Дарницький район
Дн — Дніпровський район
Ж — Жовтневий район
З — Залізничний район
Л — Ленінградський район
Мін — Мінський район
Мос — Московський район
Печ — Печерський район
Под — Подільський район
Р — Радянський район
С — Старокиївський район
Х — Харківський район
Ш — Шевченківський район
| Райони | Рік заснування | Колишні назви |
|---|---|---|
| Ватутінський | 1987 | |
| Дарницький | 1935 | У 1921 лівобережна частина Києва фігурувала як Слобідський район, пізніше — частина Печерського і Подільського районів |
| Дніпровський | 1969 | |
| Жовтневий | 1927 | 1917–1923 — Шулявський район; 1923–1927 — Раковський район (або район імені Раковського) |
| Залізничний | 1938 | У 1917 фігурував як Солом’янський район. Вперше згадується під назвою Залізничний у 1919. У 1925–1938 — частина Сталінського району |
| Ленінградський | 1973 | |
| Мінський | 1975 | |
| Московський | 1957 | 1917 — згадується як Новостроєнський район і частина Міського району, 1921 — як Деміївський район. 1924–1933 — частина Ленінського району. У 1925–1933 Деміївка, Голосієво, Корчувате — частина Сталінського району. 1933–1957 — Кагановічський район |
| Печерський | 1921 | Під назвою Печерський згадується з 1917, повторне рішення про заснування — 1921, в цей же рік злився з Центральним районом. У 1924–1933 — частина Ленінського району. 1936–1944 — Кіровський район |
| Подільський | 1921 | Під назвою Подільський згадується з 1917, повторне рішення про заснування — 1921. У 1925[12]–1944 — Петрівський район. |
| Радянський | 1933 | З кінця 1930-х років до 1961 — Сталінський район. |
| Старокиївський | 1924 | 1917–1924 існував під назвами Міський, Центральний, Старокиївський. 1924–1992 — Ленінський район (у 1936 його печерська частина названа Кіровським районом) |
| Харківський | 1987 | |
| Шевченківський | 1937 | До 1957 мав назву Молотовський район. |
Населення і площа дореформених районів (на 1999 рік)[19][ред. | ред. код]
| Район | Площа, км² | Населення, чол. |
|---|---|---|
| Правий берег Дніпра : | ||
| Жовтневий | 14,2 | 136,0 тис. |
| Залізничний | 27,4 | 185,6 тис. |
| Ленінградський | 102,1 | 303,2 тис. |
| Мінський | 45,7 | 294,3 тис. |
| Московський | 53,5 | 185,8 тис. |
| Печерський | 21,5 | 121,8 тис. |
| Радянський | 11,9 | 137,4 тис. |
| Старокиївський | 2,9 | 40,5 тис. |
| Лівий берег Дніпра : | ||
| Ватутінський | 141,8 | 316,4 тис. |
| Дарницький | 70,6 | 157,6 тис. |
| Дніпровський | 58,1 | 244,3 тис. |
| Харківський (частково на правому березі) | 169 | 202,0 тис. |
Мапа[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Київські райради остаточно ліквідували — Україна — ТСН.ua
- ↑ Рішення Київської міської ради від 29 листопада 2001 року № 126/1560 «Описи меж нових адміністративних районів міста Києва (уточнені)»
- ↑ Станом на 1 січня 2016 року
- ↑ Об утверждении плана города Киева / Указ № 16529 // Полное собрание законов Российской империи, с 1649 года. Собрание Первое. Том 22 — Санкт-Петербург — 1830 — С. 835–836.
- ↑ Об утверждении плана города Киева / Указ № 7451 // Полное собрание законов Российской империи, с 1825 года. Собрание Второе. Том 9. Отд. ІІ. — Санкт-Петербург, 1830. — С. 65.
- ↑ Приказъ кіевского полиціймейстера по полиціи 11-го марта 1879 года // Кіевлянинъ. — 1879. — № 31. — 13 марта. — С. 1. (рос. дореф.)
- ↑ Кудрицький, 1995, с. 290
- ↑ Кудрицький, 1995, с. 290.
- ↑ Постановление Президиума Киевского губисполкома от 16 сентября 1922 года № 35 // План-справочник города Киева. 1923 г. — К.: Изд-во «Правда», 1923. — К. 17–20. (рос.)
- ↑ Постановление Президиума Киевского губисполкома от 16 сентября 1922 года № 35 // План-справочник города Киева. 1923 г. — К.: Изд-во «Правда», 1923. — К. 13, 14. (рос.)
- ↑ Об увековечении памяти председателя Совета Народных Комиссаров С.С.С.Р. и Р.С.Ф.С.Р. Владимира Ильича Ленина / Протокол Об’единенного заседания Президиума Киевского Губернского Исполнительного Комитета Советов Рабочих, Крестьянских и Красноармейских Депутатов и Пленума Киевского Городского Совета Рабочих и Красноармейских Депутатов от 27 января 1924 года № ¾, посвященного увековечению памяти т. Ленина // Державний архів Київської області, ф. Р-111, оп. 1, спр. 574, арк. 25, 25зв. (рос.) Архівовано з першоджерела 15 червня 2015.
- ↑ Перейти до:а б Обов’язкова постанова Киівського Губвиконкому від 17 березня 1925 року Ч. 309 «Про перейменування Подільського району м. Києва в Петровський район» / Протокол засідання Президіі Киівського Губерніяльного Виконавчого Комітету 6-го Склику Ч. 93 від 17 березня 1925 року // Державний архів Київської області, ф. Р-111, оп. 1, спр. 574, арк. 359, 360зв, 362. (рос.) Архівовано з першоджерела 15 червня 2015.
- ↑ Рибаков, 1997, с. 232
- ↑ Цваль Є. Нове адміністративне районування Києва: Короткий нарис // Соціалістичний Київ. — 1937. — № 4. — С. 39–40.
- ↑ У новому Залізничному районі столиці // Пролетарська правда. — 1938. — № 80 (4886). — 8 квітня. — С. 3.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 4 листопада 1961 року про перейменування Сталінського району міста Києва в Радянський // Вечірній Київ. — 1961. — 5 листопада.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 4 листопада 1961 року // Вечірній Київ. — 1961. — № 259 (5285). — 5 листопада. — С. 4.
- ↑ Кудрицький, 1995, с. 288-289.
- ↑ Рідний край — Київ. Підручник. — К., 1999.
Джерела[ред. | ред. код]
- Архипова С. І. Адміністративно-територіальні поділи Києва в XX ст. // Регіональна історія України. Зб. наук. статей / гол. ред. В. Смолій; відп. ред. Я. Верменич. НАН України. Інститут історії України; Відділ історичної регіоналістики. — Вип. 4. — К.: Інститут історії України, 2010. — С. 177–190.
- Архипова С. І. Динаміка розширення меж м. Києва в ХХ ст.: історико-географічний аспект // Регіональна історія України. Зб. наук. статей / гол. ред. В. Смолій; відп. ред. Я. Верменич. НАН України. Інститут історії України; Відділ історичної регіоналістики. — Вип. 9. — К.: Інститут історії України, 2015. — С. 183–198.
- Архипова С. І. Зміни в адміністративно-територіальному устрої Києва у 20–30-х рр. ХХ ст. // Регіональна історія України. Зб. наук. статей / гол. ред. В. Смолій; відп. ред. Я. Верменич. НАН України. Інститут історії України; Відділ історичної регіоналістики. — Вип. 6. — К.: Інститут історії України, 2012. — С. 199–208.
- Архипова С. І. Стан адміністративного поділу Києва в 50–90-х рр. ХХ ст. // Регіональна історія України. Зб. наук. статей / гол. ред. В. Смолій; відп. ред. Я. Верменич. НАН України. Інститут історії України; Відділ історичної регіоналістики. — Вип. 8. — К.: Інститут історії України, 2014. — С. 189–196.
- Архипова С. І. Територіальний розвиток київського Лівобережжя в ХХ ст. // Регіональна історія України. Зб. наук. статей / гол. ред. В. Смолій; відп. ред. Я. Верменич. НАН України. Інститут історії України; Відділ історичної регіоналістики. — Вип. 5. — К.: Інститут історії України, 2011. — С. 223–232.
- Вулиці Києва. Довідник / За ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — ISBN 5-88500-070-0.
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — 2-е изд. — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1985. — 760 с., ил. (рос.)
- Рибаков М. О. Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. — К. : Кий, 1997. — 374 с. — ISBN 966-7161-15-3.
Література[ред. | ред. код]
- Адміністративно-територіальний устрій України / А. І. Жежера (авт.-упоряд.). — К. : Держ. підпр. «Державний картографо-геодезичний фонд України» ДП «Укркартгеофонд», 2005. — С. 707–708.
(Довідник на геопорталі «Адміністративно-територіальний устрій України»)
- Україна: Адміністративно-територіальний устрій (станом на 1 січня 2012 р.) / Верховна Рада України; за заг. ред. В. О. Зайчука; відп. ред. Г. П. Скопненко; упоряд. В. І. Гапотченко. — К. : Парламентське видавництво, 2012. — С. 417–418. — 2000 прим. — ISBN 978-966-611-865-6.
Посилання[ред. | ред. код]
- Київ // Облікова картка на офіційному веб-сайті Верховної Ради України.
- Адміністративно-територіальний устрій Києва на сайті Верховної Ради.
- Підбірка історичних мап Києва
|
||
Административно-территориальное деление Киева
[править | править код]
Перейти к навигацииПерейти к поиску
Административно-территориальное деление Киева включает десять административных городских районов, образованных по радиальному принципу и наименованных по географическому принципу (кроме Шевченковского района, названного в честь Тараса Шевченко). Государственная власть в каждом районе представлена районной государственной администрацией, которую возглавляет её глава. Районные советы были упразднены после местных выборов 31 октября 2010 года[1]. В 2010 году в прессе сообщалось о проекте реформирования административно-территориального устройства города, в ходе которой из десяти существующих могли бы быть сформированы восемь новых административных районов, которые, в свою очередь, могли бы быть разделены в сумме на 40-50 «управ»[2].
История административно-территориального деления Киева[править | править код]
Дореволюционный Киев[править | править код]
На 1902 год Киев имел 8 полицейских участков: Бульварный, Дворцовый, Лыбедской, Лукьяновский, Печерский, Плоский, Подольский, Старокиевский.[3]
Городские думы в 1917 году[править | править код]
На октябрь 1917 года в Киеве существовало 8 районных дум: Лыбедская, Лукьяновская, Печерская, Подольская (с местностью Плоское и Трухановым островом), Приорско-Куреневская (включала Пущу-Водицу), Соломенская, Старокиевская, Шулявско-Бульварная.[4]
Партийно-территориальные районы большевиков[править | править код]
В марте 1921 года в Киеве было создано 6 районов: Демиевский, Городской, Печерский, Подольский, Соломенский, Шулявский.[4]
Послевоенное административное деление Киева[править | править код]
В 1946 году в Киеве насчитывалось девять районов: Дарницкий, Жовтневый, Зализничный, Кагановичский, Ленинский, Молотовский, Печерский, Подольский, Сталинский. Данное административное деление сохранялось до административной реформы 2001 года (с учётом роста городской территории и строительства новых жилых массивов). Так, в 1969 году из Дарницкого района был выделен Днепровский район; в 1973 году был создан Ленинградский район; в 1975 году — Минский; в 1990 году созданы Харьковский и Ватутинский районы. Также производились переименования районов — в 1957 году Кагановичский район был переименован в Московский, а Молотовский — в Шевченковский; 6 марта 1992 года Ленинский район был переименован в Старокиевский[5]. В это время доминировали не географически привязанные названия районов, а идеологически: из четырнадцати районов к географии были привязаны только Днепровский, Дарницкий, Печерский и Подольский[6].
Районы, существовавшие до 2001 года[править | править код]
В — Ватутинский район
Дар — Дарницкий район
Дн — Днепровский район
Ж — Жовтневый район
З — Зализничный район
Л — Ленинградский район
Мин — Минский район
Мос — Московский район
Печ — Печерский район
Под — Подольский район
Р — Радянский район
С — Старокиевский район
Х — Харьковский район
Ш — Шевченковский район
| Районы до 2001 года | Год основания | Бывшие названия |
|---|---|---|
| Ватутинский | 1988 | |
| Дарницкий | 1935 | В 1921 левобережная часть Киева фигурировала как Слободской район, позже — часть Печерского и Подольского районов |
| Днепровский | 1969 | |
| Жовтневый (Октябрьский) | 1927 | 1917-23 — Шулявский район; 1923-27 — Раковский район (или район имени Раковского) |
| Зализничный (Железнодорожный) | 1938 | В 1917 фигурировал как Соломенский район. Впервые упоминается под названием Зализничного в 1919. В 1925-38 — часть Сталинского района |
| Ленинградский | 1973 | |
| Минский | 1975 | |
| Московский | 1957 | 1917 — упоминается как Новостроенский район и часть Городского района, 1921 — как Демиевский район. 1924-33 — часть Ленинского района. В 1925-33 Демиевка, Голосеево, Корчеватое — часть Сталинского района. 1933-57 — Кагановичский район |
| Печерский | 1921 | Под названием Печерский упоминается с 1917, повторное решение про основание — 1921, в этот же год слился с Центральным районом. В 1924-33 — часть Ленинского района. 1936-44 — Кировский район |
| Подольский | 1921 | Под названием Подольский упоминается с 1917, повторное решение про основание — 1921. В 1934-41 — Петровский район. |
| Радянский (Советский) |
1933 | С конца 30-х годов до 1961 — Сталинский район. |
| Старокиевский | 1917 | 1917-24 существовал под названиями Городской, Центральный, Старокиевский. 1924-92 — Ленинский район (в 1936 его печерская часть названа Кировским районом) |
| Харьковский | 1988 | |
| Шевченковский | 1937 | До 1957 имел название Молотовский район. |
Население и площадь дореформенных районов (на 1999 год)[править | править код]
| Район | Площадь, км² | Население, чел. |
|---|---|---|
| Правый берег Днепра: | ||
| Жовтневый | 14,2 | 136 000 |
| Зализничный | 27,4 | 185 600 |
| Ленинградский | 102,1 | 303 200 |
| Минский | 45,7 | 294 300 |
| Московский | 53,5 | 185 800 |
| Подольский | ||
| Печерский | 21,5 | 121 800 |
| Радянский | 11,9 | 137 400 |
| Старокиевский | 2,9 | 40 500 |
| Шевченковский | ||
| Левый берег Днепра: | ||
| Ватутинский | 141,8 | 316 400 |
| Дарницкий | 70,6 | 157 600 |
| Днепровский | 58,1 | 244 300 |
| Харьковский (частично на правом берегу) | 169 | 202 000 |
Современное административное деление Киева[править | править код]
В 2001 году в Киеве была произведена административная реформа, в ходе которой из 14 районов были образованы 10 — семь на правом берегу Днепра и три на левом. Районам были присвоены географически привязанные имена, а границы прошли по главным городским авто- и железнодорожным магистралям.
Г — Голосеевский район
Дар — Дарницкий район
Дес — Деснянский район
Дн — Днепровский район
О — Оболонский район
Печ — Печерский район
Под — Подольский район
Св — Святошинский район
Сол — Соломенский район
Ш — Шевченковский район
Население и площадь современных районов[править | править код]
Данные на 1 февраля 2022 года:
| Район | Оригинальное название | Площадь, км² [источник не указан 205 дней] | Население, чел.[8] | Плотность, чел./км² |
|---|---|---|---|---|
| Правый берег Днепра | ||||
| Голосеевский район | Голосіївський район | 160,78 | ▲253 124 | 1568 |
| Соломенский район | Солом’янський район | 40,52 | ▲386 496 | 9300 |
| Святошинский район | Святошинський район | 102,63 | ▼340 399 | 3337 |
| Оболонский район | Оболонський район | 110,32 | ▼316 104 | 2893 |
| Подольский район | Подільський район | 34,08 | ▲210 424 | 6071 |
| Печерский район | Печерський район | 19,57 | ▲165 360 | 8268 |
| Шевченковский район | Шевченківський район | 26,63 | ▼210 205 | 8282 |
| Левый берег Днепра | ||||
| Дарницкий район | Дарницький район | 132,24 | ▲347 512 | 2612 |
| Днепровский район | Дніпровський район | 66,7 | ▲356 190 | 5366 |
| Деснянский район | Деснянський район | 154,2 | ▼364 887 | 2392 |
Соответствие новых районов старым[править | править код]
| Новые районы (с 2001 года) | Соответствие новых районов районам, существовавшим до 2001 года |
|---|---|
| Голосеевский | Московский и часть Харьковского |
| Дарницкий | часть Дарницкого и Харьковский |
| Деснянский | Ватутинский |
| Днепровский | Днепровский и часть Дарницкого |
| Оболонский | Минский с частью Подольского |
| Печерский | Печерский с частью Московского |
| Подольский | Подольский с частью Шевченковского |
| Святошинский | Ленинградский с частью Жовтневого |
| Соломенский | Зализничный с частью Жовтневого и Радянского |
| Шевченковский | Шевченковский с частью Радянского и Старокиевским районом |
Состав районов[править | править код]
Административно-территориальное деление Киева
[править | править код]
Перейти к навигацииПерейти к поиску
Административно-территориальное деление Киева включает десять административных городских районов, образованных по радиальному принципу и наименованных по географическому принципу (кроме Шевченковского района, названного в честь Тараса Шевченко). Государственная власть в каждом районе представлена районной государственной администрацией, которую возглавляет её глава. Районные советы были упразднены после местных выборов 31 октября 2010 года[1]. В 2010 году в прессе сообщалось о проекте реформирования административно-территориального устройства города, в ходе которой из десяти существующих могли бы быть сформированы восемь новых административных районов, которые, в свою очередь, могли бы быть разделены в сумме на 40-50 «управ»[2].
История административно-территориального деления Киева[править | править код]
Дореволюционный Киев[править | править код]
На 1902 год Киев имел 8 полицейских участков: Бульварный, Дворцовый, Лыбедской, Лукьяновский, Печерский, Плоский, Подольский, Старокиевский.[3]
Городские думы в 1917 году[править | править код]
На октябрь 1917 года в Киеве существовало 8 районных дум: Лыбедская, Лукьяновская, Печерская, Подольская (с местностью Плоское и Трухановым островом), Приорско-Куреневская (включала Пущу-Водицу), Соломенская, Старокиевская, Шулявско-Бульварная.[4]
Партийно-территориальные районы большевиков[править | править код]
В марте 1921 года в Киеве было создано 6 районов: Демиевский, Городской, Печерский, Подольский, Соломенский, Шулявский.[4]
Послевоенное административное деление Киева[править | править код]
В 1946 году в Киеве насчитывалось девять районов: Дарницкий, Жовтневый, Зализничный, Кагановичский, Ленинский, Молотовский, Печерский, Подольский, Сталинский. Данное административное деление сохранялось до административной реформы 2001 года (с учётом роста городской территории и строительства новых жилых массивов). Так, в 1969 году из Дарницкого района был выделен Днепровский район; в 1973 году был создан Ленинградский район; в 1975 году — Минский; в 1990 году созданы Харьковский и Ватутинский районы. Также производились переименования районов — в 1957 году Кагановичский район был переименован в Московский, а Молотовский — в Шевченковский; 6 марта 1992 года Ленинский район был переименован в Старокиевский[5]. В это время доминировали не географически привязанные названия районов, а идеологически: из четырнадцати районов к географии были привязаны только Днепровский, Дарницкий, Печерский и Подольский[6].
Районы, существовавшие до 2001 года[править | править код]
В — Ватутинский район
Дар — Дарницкий район
Дн — Днепровский район
Ж — Жовтневый район
З — Зализничный район
Л — Ленинградский район
Мин — Минский район
Мос — Московский район
Печ — Печерский район
Под — Подольский район
Р — Радянский район
С — Старокиевский район
Х — Харьковский район
Ш — Шевченковский район
| Районы до 2001 года | Год основания | Бывшие названия |
|---|---|---|
| Ватутинский | 1988 | |
| Дарницкий | 1935 | В 1921 левобережная часть Киева фигурировала как Слободской район, позже — часть Печерского и Подольского районов |
| Днепровский | 1969 | |
| Жовтневый (Октябрьский) | 1927 | 1917-23 — Шулявский район; 1923-27 — Раковский район (или район имени Раковского) |
| Зализничный (Железнодорожный) | 1938 | В 1917 фигурировал как Соломенский район. Впервые упоминается под названием Зализничного в 1919. В 1925-38 — часть Сталинского района |
| Ленинградский | 1973 | |
| Минский | 1975 | |
| Московский | 1957 | 1917 — упоминается как Новостроенский район и часть Городского района, 1921 — как Демиевский район. 1924-33 — часть Ленинского района. В 1925-33 Демиевка, Голосеево, Корчеватое — часть Сталинского района. 1933-57 — Кагановичский район |
| Печерский | 1921 | Под названием Печерский упоминается с 1917, повторное решение про основание — 1921, в этот же год слился с Центральным районом. В 1924-33 — часть Ленинского района. 1936-44 — Кировский район |
| Подольский | 1921 | Под названием Подольский упоминается с 1917, повторное решение про основание — 1921. В 1934-41 — Петровский район. |
| Радянский (Советский) |
1933 | С конца 30-х годов до 1961 — Сталинский район. |
| Старокиевский | 1917 | 1917-24 существовал под названиями Городской, Центральный, Старокиевский. 1924-92 — Ленинский район (в 1936 его печерская часть названа Кировским районом) |
| Харьковский | 1988 | |
| Шевченковский | 1937 | До 1957 имел название Молотовский район. |
Население и площадь дореформенных районов (на 1999 год)[править | править код]
| Район | Площадь, км² | Население, чел. |
|---|---|---|
| Правый берег Днепра: | ||
| Жовтневый | 14,2 | 136 000 |
| Зализничный | 27,4 | 185 600 |
| Ленинградский | 102,1 | 303 200 |
| Минский | 45,7 | 294 300 |
| Московский | 53,5 | 185 800 |
| Подольский | ||
| Печерский | 21,5 | 121 800 |
| Радянский | 11,9 | 137 400 |
| Старокиевский | 2,9 | 40 500 |
| Шевченковский | ||
| Левый берег Днепра: | ||
| Ватутинский | 141,8 | 316 400 |
| Дарницкий | 70,6 | 157 600 |
| Днепровский | 58,1 | 244 300 |
| Харьковский (частично на правом берегу) | 169 | 202 000 |
Современное административное деление Киева[править | править код]
В 2001 году в Киеве была произведена административная реформа, в ходе которой из 14 районов были образованы 10 — семь на правом берегу Днепра и три на левом. Районам были присвоены географически привязанные имена, а границы прошли по главным городским авто- и железнодорожным магистралям.
Г — Голосеевский район
Дар — Дарницкий район
Дес — Деснянский район
Дн — Днепровский район
О — Оболонский район
Печ — Печерский район
Под — Подольский район
Св — Святошинский район
Сол — Соломенский район
Ш — Шевченковский район
Население и площадь современных районов[править | править код]
Данные на 1 февраля 2022 года:
| Район | Оригинальное название | Площадь, км² [источник не указан 205 дней] | Население, чел.[8] | Плотность, чел./км² |
|---|---|---|---|---|
| Правый берег Днепра | ||||
| Голосеевский район | Голосіївський район | 160,78 | ▲253 124 | 1568 |
| Соломенский район | Солом’янський район | 40,52 | ▲386 496 | 9300 |
| Святошинский район | Святошинський район | 102,63 | ▼340 399 | 3337 |
| Оболонский район | Оболонський район | 110,32 | ▼316 104 | 2893 |
| Подольский район | Подільський район | 34,08 | ▲210 424 | 6071 |
| Печерский район | Печерський район | 19,57 | ▲165 360 | 8268 |
| Шевченковский район | Шевченківський район | 26,63 | ▼210 205 | 8282 |
| Левый берег Днепра | ||||
| Дарницкий район | Дарницький район | 132,24 | ▲347 512 | 2612 |
| Днепровский район | Дніпровський район | 66,7 | ▲356 190 | 5366 |
| Деснянский район | Деснянський район | 154,2 | ▼364 887 | 2392 |
Соответствие новых районов старым[править | править код]
| Новые районы (с 2001 года) | Соответствие новых районов районам, существовавшим до 2001 года |
|---|---|
| Голосеевский | Московский и часть Харьковского |
| Дарницкий | часть Дарницкого и Харьковский |
| Деснянский | Ватутинский |
| Днепровский | Днепровский и часть Дарницкого |
| Оболонский | Минский с частью Подольского |
| Печерский | Печерский с частью Московского |
| Подольский | Подольский с частью Шевченковского |
| Святошинский | Ленинградский с частью Жовтневого |
| Соломенский | Зализничный с частью Жовтневого и Радянского |
| Шевченковский | Шевченковский с частью Радянского и Старокиевским районом |
Состав районов[править | править код]